Отделение «Психотерапія»

Психотерапію легко дізнатися, психотерапію непросто визначити. Найчастіше клієнти приходять до психотерапевтів із проблемами, приходять, коли їм погано. Оскільки проблеми клієнтів завдають їм незручності та страждання, основне та природне завдання психотерапевта – лікування, полегшення страждань. У вузькому і точному розумінні психотерапія - це лікування психічних розладів психологічними засобами (на відміну від медичних, біологічних чи соціальних). Однак сьогодні поняття психотерапії дедалі більше розширюється, виходячи за рамки лише лікування та по суті стуляючись із поняттям психологічної допомоги. Дві основні форми сучасної психотерапії – це клінічна (медична) та психологічна допомога, клінічна та психологічна психотерапія. Можна сказати, що це дві зовсім різні сфери діяльності, об'єднані загальною назвою: «психотерапія». Медична та психологічна допомога мають різні стандарти та потребують різної професійної підготовки.

У рамках медичних стандартів допомога надається хворому, пацієнту за призначенням лікаря. Обов'язок пацієнта відвідати лікаря, пройти обстеження та виконати призначені йому процедури. Якщо пацієнт виконував призначені процедури, то відповідальність за результати лікування несе лікар.
Строго у межах стандартів медичної допомоги працює клінічна психотерапія. Як медична спеціальність вона працює в рамках понять "пацієнт", "діагностика", "клініка", "нозологія", "механізми патології", "лікування", "ефективність", "прогноз", далі "історія хвороби", "юридична відповідальність за хворого” тощо.
Стандарти психологічної допомоги - інші, більш демократичні та менш директивні. Обов'язкових напрямів та розпоряджень тут немає, як немає і стосунків "лікар - хворий". Тут є "клієнт", вільна людина, яка може звернутися до психотерапевта із запитом про допомогу, із запитом про патронаж, і припинити спілкування з психотерапевтом, коли також вважатиме за потрібне. Позиція клієнта активна: "Я вирішую, чи потрібна мені психотерапія - чи ні, що мені робити, а що мені не підходить", але в цьому випадку і відповідальність за результати психотерапії лежить однаково і на психотерапевті, і на клієнті. Відносини – на рівних.
У рамках медичних стандартів завдання лікаря - позбавити людину страждань. Якщо лікар починає займатися чимось іншим, він не лікар. Стандарти психологічної допомоги дозволяють психотерапевту займатися будь-якою тематикою, що допомагає, наприклад поліпшенням сімейних відносин клієнта або його особистісним зростанням. Сучасна психотерапія не зводиться до лікування, її завдання набагато ширші.
 Клінічної психотерапією може займатися лише лікар, яка має медичну освіту. Фахівець, який практикує психологічну психотерапію, повинен мати психологічну освіту.

Психотерапія потрібна клієнтам, розумовий, душевний та тілесний стан яких робить малореальною нормальну психологічну консультацію. Це можуть бути клієнти в стані афекту або легко впадають в нього, клієнти з серйозною залежністю або депресією, клієнти з жорсткими проблемними переконаннями, тим більше з установкою "Я правий - всі інші неправі і винні". Нерідко це ті, хто не хоче виходити з позиції Жертви, клієнти з несвідомими, але серйозними вигодами у своєму неврозі. Сильні тілесні затискачі чи низький інтелект – сюди ж. А також - різноманітні погані звички або важкі невротичні реакції, які роблять людину малосоціальною і виключають нормальну роботу в психологічній групі.

Види психотерапії

Відомо щонайменше близько 450 підходів у психотерапії, більше половини з яких використовується в роботі з дітьми та підлітками. Єдина систематизація настільки широкого списку, що продовжує розширюватися, практично нереальна, і класифікація видів психотерапії значно варіює від автора до автора. Тим не менш, поле психотерапії можна уявити цілком розумним чином, якщо знати основні напрямки в психотерапії та основні підходи. Це дає можливість будь-яку конкретну психотерапевтичну школу (гештальт-підхід, НЛП, транзактний аналіз або психосинтез) віднести до конкретної гілки, напрямку та підходу, відповідно знати можливості та обмеження цього підходу, які завдання він вирішує, які ні, і кому він може бути показаний .